Опам’ятався…

От не перестаю дивуватися, наші люди – таки загадковий народ… То очі готові один одному видерти за те, що хтось перед ними забрав останній акційний товар на прилавку супермаркету, а то, буває, вкрадуть у когось мобілку, а в міліцію потерпілий звертається через два місяці, наче у нього стався провал у пам’яті…

Цікаве повідомлення прочитала на сайті обласного управління міліції про те, що 25 вересня 2011 о 16:30 в міліцію надійшла заява Віктора С., 1984 р. н., жителя смт Маневичі про те, що 29 липня (!) на одній із вулиць районного центру з кишені його власних (!) штанів викрадено мобільний телефон «Нокіа 1280». Що тут скажеш? Не прошло и полугода…

Але стало цікаво: що ж спонукало молодого чоловіка через стільки часу звернутися в правоохоронні органи? Відразу подумалося, що, мабуть, телефон надто дорогий. Як тепер модно казати, загуглила модель засобу зв’язку – і мало свідомість не втратила: вартує така-от «Нокіа» немало й небагато… 233 грн. Отак-от.

Як би там не було, але ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення гласить: викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто вартість викраденого не повинна перевищувати… 51 грн. А тут майже в п’ять разів дорожча річ…

Правоохоронці встановили: крадіжку скоїв Іван Ч., 1989 р. н., житель с. Старий Чорторийськ. А згідно зі ст. 185 ККУ, таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Яку міру покарання спритнику і любителю «пошарити» в кишенях чужих штанів обере суд, покаже час.

Русана АРІСТОВА